Пошук
Навігатор
Інтернет-магазин
Статті
Розваги для дітей
Фото малят
Зворотній зв'язок

Спец. пропозиції

Наше опитування
Скільки маєте дітей?
Всього відповідей: 1492
Статистика
Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0


Форма входу
Логін:
Пароль:


Головна » Статті » Психологія та здоров'я дитини » Вік від 1 до 3 років

Роль мами і тата у вихованні дитини. Вікові кризи від народження до трьох років

Тато і мама для маленької дитини творять цілий світ. Вони формують для неї систему цінностей та упереджень. Батьки – це також дзеркало, в яке дивиться дитина.

Адже до певного віку дитина створює думку про себе ВИКЛЮЧНО зі слів батьків. Діти нас люблять, нам довіряють, нас копіюють. І, взагалі, до певного віку діти «боготворять» батьків.

Але чи ми, дорослі, вповні усвідомлюємо свою виняткову роль у житті наших чад? І чи завжди відчуваємо відповідальність за творення світу для наших дітей?

Багато батьків користуються своєю безмежною владою над дітьми. Діти виростають, і тоді ми у дорослому житті зустрічаємо співробітників, які в свої 35 років не можуть прийняти жодного самостійного рішення, постійно радяться з мамою щодо питань типу “Якого кольору сорочку чи сукню одягнути сьогодні”.

Багато дорослих людей катастрофічно бояться спілкування з людьми. Оскільки в батьківській родині вони на свою адресу чули лише критику та осуд.

Я не кажу, що батьки визначають нашу долю, але від досвіду спілкування з ними дуже і дуже багато залежить в житті.

Є наочна билина на цю тему. «У мами було два сини. Вона їх виховувала і часто кидала фразу: «Все одно будете у психлікарні» Коли хлопці виросли, то і справді потрапили до психлікарні. Один син – у якості пацієнта, а інший там працював лікарем». Такою може бути сила батьківських слів, які ми ненароком роздаємо нашим дітям.

Часто батьки не знають як себе поводити, не можуть знайти свою роль у вихованні, бо не розуміють: що відбувається у психіці, в душі дитини? Давайте спробуємо по кроках проаналізувати роль мами і тата у житті наших діток.

Як все влаштовано?

Відомо, що коли з’являється на світ дитина, то вона успадковує не лише біологічні показники, а й психологічні сценарії, установки та страхи від своїх батьків. На цей процес ми не дуже можемо вплинути. Але на процес зростання, виховання дитини – можемо.

Ми знаємо, що на фізіологічному рівні потрібно забезпечувати потреби немовлятка у їжі, теплі. Так от, на рівні психологічному – це потреби у любові, пестощах, ніжності, повазі.

Хочеться вже забути розповсюджений міф про немовлят: «Не беріть дитину часто на руки, бо розбалуєте». Це хибне твердження. Було проведене дуже масштабне дослідження під керівництвом психолога Рене Шпіца, яке з’ясувало: відсутність любові – є причиною хворобливості та високої смертності серед дітей. (Спостереження проводились за немовлятами в дитячих будинках і притулках, де вони перебували в сприятливих з точки зору гігієни та харчування умовах, але не отримували достатньо емоційної турботи з боку персоналу).

На емоційному рівні батьки повинні безумовно любити свою крихітку і обоє мають допомогти дитині пережити своє психологічне народження – відділення від них. Це відбувається приблизно у 2,5-3,5 роки, коли дитина сформувала своє “Я” і вже усвідомлює себе окремою особистістю. Це надважливо.

Серед батьків часто побутує думка (особливо серед чоловіків), що виховання можна відкласти на потім, десь на шкільний вік. Але це хибне уявлення. До 3-х років дитина формує стрижень, фундамент своєї особистості. Багато інформації засвоюється нею на глибинному несвідомому рівні.

У старшому віці переважає вже свідоме сприйняття. Отож, краще одразу допомагати дитині будувати надійний будинок особистості, ніж потім руйнувати його і намагатися марно перебудувати, якщо вас щось не влаштовує.

Роль батьків впродовж перших 3-х років. Перший період – від народження

В період від народження до оволодіння ходінням на перший план виходить роль мами, яка, в ідеалі, дарує безумовну любов і годує груддю.

Кожній дитині важливо пережити симбіоз (єдність) з мамою. Існує природня потреба мами і немовляти у глибокому гармонічному зв’язку. І чим сильніший цей зв’язок (прив'язаність), тим більша ймовірність, що дитина успішно завершить стадію відділення від мами та стане незалежною окремою особистістю.

Загалом, як мама так і тато допомагають дитині на першому році життя встановити базову довіру чи недовіру до світу. Це відбувається через щоденну відповідь батьків на дитячі потреби. На цьому етапі дитині потрібен емоційний та духовний зв’язок з батьками. Маля має відчувати, що його люблять просто за те, що воно є.

Малюки потребують БАГАТО люблячих дотиків, контакту очима, колискових пісень та розмов з любов'ю в голосі. Досвід показує, що чоловікам, які були присутніми на партнерських пологах і брали активну участь у турботі над немовлям, легше встановити і підтримувати з дитиною близькі дружні стосунки.

Після того, як маля стає на ніжки, воно починає фізично віддалятися від мами. Проте, на емоційному рівні юний дослідник тепер дуже потребує підтримки його перших досягнень.

Тата можна призначити відповідальним за створення безпечного розвиваючого середовища для дитини: прибрати всі цінні та небезпечні речі, а речі-іграшки – зробити цікавими і доступними.

Важливо, щоб дитину постійно не зупиняли словами “Це небезпечно! Не чіпай!” Дитина активно завойовує, освоює світ. Тож намагайтеся частіше позитивно оцінювати старання дитини. Не критикуйте маля за надмірну активність. Мінімізуйте заборони, зробіть їх дуже конкретними (плита, праска, вогонь).

Другий рік життя малюка

В період 1,5-2 роки відбувається ранній етап емоційного відділення від мами. В цьому віці актуалізується фігура тата-друга і розрадника. Дитина починає себе усвідомлювати окремою особистістю зі своїми бажаннями.

Їй від цього і страшно, і радісно. Тому у малечі можуть траплятись істерики. Вона шукає підтвердження у батьків, що з нею все добре. Ваша кровиночка потребує розуміння, теплих обіймів та прийняття свого дорослішання.

Дитина продовжує рух вперед, якщо вже наситилась безумовною любов’ю і створила позитивний внутрішній образ мами. Ненька повинна давати дитині сигнал, що вона її так само любить і позитивно сприймає її дорослішання. (Не всі мами тут дають зелене світло. Дехто впадає у гіперопіку і продовжує тривалий час ставитись до дитини як до немовлятка. Іноді це зручно мамі, хоча рідко з мам хтось собі у цьому зізнається).

У цьому процесі дуже важлива роль батька. Якщо батько був фізично і емоційно присутній у моменти, коли мами не було поруч, то дитині легше відділитися. Мама також повинна посилати дитині сигнал, що “татові можна довіряти», що важливими є довірливі стосунки у подружжі.

Присутність батька і його включеність у процес виховання особливо важлива для хлопчиків. Оскільки хлопцям по своїй природі потрібно зруйнувати ідентичність з мамою, і розвинути натомість здорову чоловічу самоідентифікацію.

Криза трьох років

У 2-3,5 дитина намагається освоїти самообслуговування (їжа, одягання, гігієнічні навички), і це дуже добре. Варто підтримувати її прагнення та стимулювати рух до автономії від батьків. Так формується впевнена здорова особистість вашої дитини.

Як мамі, так і батькові варто починати довіряти дитині турботу за себе. Не критикувати її, не сварити за “погрішності”, а бути терплячими і витриманими.

Тут важлива поступовість і віра у дитину. Не чекайте, що одразу все буде ідеально, не навантажуйте на дитину багато. Йдіть за дитиною.

Улюбленими словами вашого чада в цьому віці стануть “Я сам!”, “Ні”, “Я хочу”. Дитині стає дуже важливим, щоб мама і тато почали сприймати її всерйоз, щоб її почуття поважали.

Це нормальні нарцистичні потреби дитині. Якщо вони задовольняються, то дитина це переросте і сформує здорову самооцінку.

Цей вік – це найтяжчий час для батьків. Криза трьох років, як правило, супроводжується дитячими істериками, протестами, гнівом. Тут потрібна тільки спокійна реакція на будь-які агресивні імпульси, дозвіл на переживання конфліктних почуттів замість залякувань і погроз.

Дуже важлива однодумність обох батьків. Це нелегко, але спробуйте у своїй маленькій розгніваній дитині бачити комашку, що пробивається до свого місця під сонцем Це заслуговує на повагу.

Батькам, що свого часу самі не прожили ці періоди у своєму дитинстві, буде складніше впоратися зі своїми ролями.

Автор: Ольга Колеснікова, сімейний і дитячий психолог
Джерело: svitmam.ua
Додав: Admin1 | Переглядів: 574
Всього коментарів: 0

Контакти
  (032) 247-03-37
  :) 
(093) 46-46-831
   (097) 215-40-46
  kotygoroshko.com.ua
  info@kotygoroshko.com.ua
з 10:00 по 19:00
   субота - з 10:00 по 14:00
        неділя - вихідний
 Доставка по Україні

Кошик
Ваш кошик порожній

Школа Батьківства

Дозвілля

kotygoroshko.com.ua © 2009-2017
Developed by softolab.com