Пошук
Навігатор
Інтернет-магазин
Статті
Розваги для дітей
Фото малят
Зворотній зв'язок

Спец. пропозиції

Наше опитування
Чи користуєтесь Ви автокріслом?
Всього відповідей: 495
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Форма входу
Логін:
Пароль:


Головна » Статті » Психологія та здоров'я дитини » Виховання дитини

Чи важлива для дитини похвала?

Якось син-третьокласник простягнув мені зошит з акуратно виконаним домашнім завданням. "Дуже добре, жодної помилки! Вчителька тебе похвалить", - схвалила я. "Не похвалить. Дорослі взагалі не хвалять", - байдуже відповіла дитина. Я просто обімліла. Мені ж здавалося, що я досить часто кажу йому, який він молодець. А може, не так вже й часто? Або кажу якось не так? Та й чи треба взагалі це говорити? Так і захвалити недовго.

"За" і "проти"

У часи мого дитинства хвалити дітей вважалося непедагогічним. "Немає нічого небезпечнішого, ніж хвалити дітей в очі!", - переконано заявляла вовчиця з популярної тоді аудіоказки "Мауглі". Прокручуючи улюблену платівку, я раз у раз спотикалася на цій фразі. Засумніватися у тезі позитивної героїні я не наважувалась, але і погодитися з нею чомусь не виходило. Виникало відчуття, що цими словами мене хочуть позбавити чогось дуже важливого, життєво необхідного, і все моє єство внутрішньо протестувало проти такої несправедливості. На щастя, сучасна наука не розділяє педагогічні погляди благородної вовчиці-матері. Похвала - спосіб мотивувати дитину, набагато ефективніший, ніж критика або покарання, кажуть психологи. Якщо у когось це твердження викликає сумнів, пропоную поставити себе на місце дитини. Що вас більше надихає в роботі - догана чи схвалення начальства? Думаю, переважна більшість обере другий варіант. Я зовсім не хочу сказати, що людина не повинна відповідати за свої прорахунки. Справедлива критика буває дуже корисною: вона змушує нас мобілізуватися і виправити допущені помилки. Але ні почуття провини, ні скривджені амбіції не можуть надихнути на нові звершення. Від них не розпрямляються плечі, не зміцнюється віра в свої сили, не виникає відчуття своєї потрібності. Критика необхідна в переломних ситуаціях, але абсолютно неефективна, якщо мова йде про мотивацію. Я чула про одного керівника компанії, який взяв собі за правило як мінімум раз на місяць хвалити кожного співробітника. Він навіть склав графік, щоб нікого не забути. Це був дуже мудрий керівник. Він знав, що ніщо так не надихає підлеглих на нові звершення, як схвалення. З цим стимулом мало що зрівняється. Хіба що збільшення платні або підвищення по службі. Але те й інше трапляється не надто часто. А підтвердження своєї значущості людині потрібно постійно. Так уже влаштовані люди. В якомусь сенсі ми, батьки, теж начальники. Нам точно так само доводиться керувати, контролювати, вимагати, добиватися. Все це називається вихованням. Ми з усіх сил виховуємо своїх дітей, але мало хто може похвалитися, що знає, як зробити цей процес ефективним. Що ж, може, похвала нам допоможе?

Важливі причини

Хвалити cвоіх дітей необхідно принаймні з двох причин. По-перше, таким чином праця дитини отримує емоційне схвалення від важливих для неї людей. Навіть підлітки, не кажучи вже про малюків, потребують нашої реакції на свої вчинки. Ми ж багато сприймаємо як належне. Подумаєш, син прибрав у кімнаті! Він і повинен прибирати, це його обов'язок. Ось коли забуде прибрати, я його сваритиму. А хвалити тут зовсім немає за що. Так основним виховним інструментом стає критика. Вона, звичайно, може змусити дитину виконувати те, що ми від неї вимагаємо, але саме змусити. І дитина буде шукати будь-який зручний привід, щоб втекти від неприємної для неї роботи. Адже за свою працю вона не отримує зовсім нічого! Але коли в результаті своїх зусиль дитя бачить радість мами, її щире захоплення, а може, навіть і вдячність - ось це саме те, заради чого можна й постаратись. Таким чином відбувається обмін енергіями між нами і нашими дітьми.

! Якщо ви хочете зберегти емоційний контакт зі своєю дитиною, не залишайте її зусилля без уваги.

По-друге, і це особливо важливо, від того, як ми сприймаємо наших дітей, залежить те, як вони самі будуть сприймати себе у майбутньому. "Самооцінка - це наша оцінка, отримана з боку і включена у психіку", - каже відомий американський психолог Джон Таунсенд.

Зрозуміло, що уявлення людини про себе складається в дитинстві, а головні дійові особи в цьому процесі - батьки.Хочете, щоб ваша дитина, подорослішавши, не боялась братися за складні завдання? Щоб була сміливою та ініціативною? Тоді нехай у дитинстві дізнається від вас, що має на це право, що її ініціативи можуть приносити користь, тішити, отримувати визнання. Висловіть своє захоплення першим написаним дитиною віршиком, навіть якщо у ньому немає ні рими, ні ритму. Наскільки малюк поетично обдарований - покаже час. Для початку, нехай він завдяки вам просто дізнається, як це чудово - експериментувати, пробувати себе в різних видах діяльності. Нехай він повірить у те, що він МОЖЕ.

Треба визнати, що складніше справи ідуть з боязкими по натурі дітьми.

!Якщо ваш малюк часто каже: "У мене не виходить", "Я не впораюся" - його самооцінка потребує посиленої підтримки.

Але, як на зло, саме такі діти дають дорослим мало приводів для похвал. Однак похвалити завжди є за що. Розкажіть малюку про своє дитинство, скажіть, що ви в його віці ні за що б не впорались із тим, що вдається йому. Чим уважнішими ви будете до його досягнень, тим легше йому буде долати нові перешкоди.

Як не захвалити?

А як же розпущеність, самовпевненість, розпещеність? Хіба дітей не можна захвалити? Так, можна. Але погодьтеся, що не всяка похвала однакова. Дорослі, які мали дефіцит схвалення у власному дитинстві, часто впадають в протилежну крайність: вони починають вихвалювати своїх дітей буквально за все без різниці. Прокинувся - от і молодець. Випив сік - розумник. Скорчив пику – ну, справжнісінький тобі артист! Дитину буквально завалюють позитивними оцінками. В результаті такої батьківської тактики дитина навряд чи побачить якийсь сенс у тому, щоб зайвий раз напружуватися. Та й навіщо намагатися, докладати зусилля? І так усі навколо від неї в захваті. Однак, подорослішавши, така людина неодмінно зустрінеться з серйозними труднощами: завищена самооцінка, сформована лестощами дорослих, збиває з пантелику не менше, ніж занижена, викликана надмірною кількістю критики.

Отже, перше: похвала має бути заслуженою. Погодьтеся, нерозумно хвалити дитину за знання таблиці множення, якщо вона вивчила її ще два роки тому. Однак якщо математика - її слабке місце, тоді не гріх похвалити навіть за один вивчений стовпчик. І нехай це буде множення на 2 або на 5, тобто щось зовсім просте з вашої точки зору. Але якщо малюк доклав зусилля, значить, він заслужив ваше схвалення. "Зусилля" - ось ключове слово в тактиці ефективної похвали. Друге: похвала має бути щирою. Мій син недавно почав сам їздити в метро. Звичайно, я турбуюся, але в першу чергу радію і за нього, і за себе. Він став ще більш самостійним, а у мене з'явилося більше вільного часу. Зрозуміло, я все це йому сказала, не приховуючи свого захоплення. І знаєте, що дивно? Після моїх слів він зовсім перестав хвилюватися, виходячи один на вулицю, став відчувати себе більш дорослим і впевненим. Третє: похвала не повинна бути формальною. Існує маса слів, за допомогою яких так легко просто відмахнутися від дитини: молодець, добре, чудово. Поки дитя розповідає вам про власні успіхи, можна спокійно думати про щось своє, час від часу вставляючи одне з цих словечок. А що ще потрібно? Адже слова ж правильні, схвальні, значить, формальності дотримані? Так, з формальностями все гаразд, от тільки ефект від їх дотримання буде прямо протилежний очікуваному.

Не шкодуючи тепла

Діти прекрасно розуміють, що часом за правильними словами абсолютно нічого немає - їх просто-напросто не слухають. "Я нецікавий. Мене хочуть швидше спекатися"- ось єдине, що відчуває в цей час малюк. Як ви думаєте, що відбувається при цьому з його самооцінкою? І чи варто дивуватися, що, незважаючи на всі старання дорослих, він живе з непохитним відчуттям, що його ніколи не хвалять?

!Похвала в розумінні дитини - це тепла емоційна хвиля, що йде від людини до людини.

До речі, це тепло не обов'язково висловлювати словами. Поцілуйте дитину, дізнавшись про її успіхи, міцно стисніть в обіймах. Нехай побачить на вашому обличчі щиру радість - і тоді вона буде готова гори звернути.

Автор: Євгенія Власова, Євгенія Курилова (Джерело)
Додав: Kotygoroshko | Переглядів: 2009
Всього коментарів: 0

Работа сиделки.
Контакти
  (032) 247-03-37
  :) 
(093) 46-46-831
   (097) 215-40-46
  kotygoroshko.com.ua
  info@kotygoroshko.com.ua
з 10:00 по 19:00
   субота - з 10:00 по 14:00
        неділя - вихідний
 Доставка по Україні

Кошик
Ваш кошик порожній

Школа Батьківства

Дозвілля

kotygoroshko.com.ua © 2009-2017
Developed by softolab.com