Пошук
Навігатор
Інтернет-магазин
Статті
Розваги для дітей
Фото малят
Зворотній зв'язок

Спец. пропозиції

Наше опитування
Чи зручний для Вас наш сайт?
Всього відповідей: 294
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Форма входу
Логін:
Пароль:


Головна » Статті » Психологія та здоров'я дитини » Виховання дитини

Як проявляти свою любов до дітей

Знати, що нас люблять і відчувати, що нас люблять - дві зовсім різні речі. Нашим дітям потрібно відчувати нашу безумовну любов. Це та любов, яка не ставить умов, яка ідеальна. Вона не залежить ні від чого, особливо від поведінки дітей.

Для того, щоб щоденно виражати свою любов до дітей, потрібно зрозуміти, що:

    1. Ідеальних дітей немає.
    2. Твоя дитина - це дитина, а не дорослий.
    3. Дитина завжди буде прагнути вести себе як дитина.
    4. Поведінка дітей частіше за все завдає клопотів.

Якщо батьки виражають любов до дітей, тільки тоді, коли ті поводять себе добре - діти не будуть відчувати, що їх люблять щиро (це любов з умовами).

Любов з умовами призводить до:

- почуття невпевненості;
- порушення самооцінки;
- проблем з самоконтролем;
- ускладнення для дитини стати дорослою.

Почуття впевненості - це усвідомлення своєї необхідності, цінності та значення для інших. Любов без умов має наступні результати:

- діти відчувають себе у злагоді з самим собою;
- відчуття спокою на душі;
- здатність контролювати почуття й поведінку.

Дитина - це дуже вразлива, емоційна й чутлива особистість, яка живе емоціями. Починаючи з раннього віку дитина живе почуттями. Тобто оточуючий світ сприймається крізь призму почуттів, відчуттів і емоцій.

У кожної дитини є "емоційна судина". Вона обов'язково має бути заповненою. Любити дітей, це перш за все спілкуватися з ними. Через спілкування "емоційна судина" дитини наповнюється. Ця "емоційна судина" - це судина має бути заповненою любов'ю. Тільки тоді дитина почуває себе впевненою і захищеною. Вона стає впевненою у собі, і в майбутньому відчуває себе надійно і спокійно. Коли "емоційна судина" порожня - дитина начебто "загублена". Вона не знає, куди подітись, куди бігти, постійно непокоїться. Отже, цю "емоційну судину" потрібно весь час заповнювати.

Як виявити, наскільки заповнена "емоційна судина" дитини?
Звичайно, це видно по поведінці дитини, особливо, якщо вона маленька. По поведінці можна легко визначити, чи дитину щось турбує, чи все в порядку; чи щось дратує, чи дитина спокійна; чи вона похмура, чи грайлива. Часто діти через свою погану поведінку запитують: "Ти мене любиш?". І зазвичай це питання ставить дитина, яка провинилась. Часто вона поводять себе так, аби звернути на себе увагу. Це свідчить про те, що дитині не вистачає батьківської любові.

І хлопчики й дівчата однаково потребують любові.
Але чомусь завжди більше приділяється ніжності й уваги дівчатам. У результаті, коли діти підростають, то у хлопчиків у підлітковому віці психологічних проблем набагато більше ніж у дівчат. Причина в тому, що колись в дитинстві їм не додали любові та ніжності. Хлопчику не менше, ніж дівчинці, потрібна турбота та ласка. Чим більше ніжності та ласки отримує хлопчик в дитинстві, тим впевненіше він себе почуватиме по життю. Чим повніша "емоційна судина" дитини, тим більше позитивних емоцій вона буде проявляти в поведінці. Діти відображають любов, як дзеркало. Відповідно, дуже важливо, щоб батьки любили дітей безумовною любов'ю.

Як проявляти любов до дитини.

1. Обмін поглядами.
2. Фізичний контакт.
3. Цілковита увага.

Обмін поглядами.
Необхідність дивитись один одному у вічі. Коли розмовляєш з людиною, яка відводить погляд, то можна сказати, що ця людина виражає неповагу, боїться, лукавить, щось приховує. І з нею не хочеться спілкуватись. Обмін поглядами грає дуже важливу роль (не тільки, коли хочеш покарати). Дорослі повинні дивитися на дитину з посмішкою, з любов'ю. Якщо поглядом виражається лише покарання (Ти що зробив?) - то діти починають боятися батьків. Сила погляду дуже велика. Чим частіше дивишся дитині у вічі, тим частіше дитина відповідає тим же. У подальшому маленьким особистостям буде легше налагодити контакт з однолітками чи з вчителями.

Фізичний контакт.
Починається з моменту народження (ще в пологовому будинку). Діти одразу відчувають, бажані вони чи ні. Подальша поведінка вказує на те, як мама ставиться до дитини. Мама може навіть нічого не говорити малюку. Якщо мама не хоче тримати своє чадо, не любить тримати його на руках, у немовля частіше може боліти животик, воно може частіше плакати, неспокійно спати.

Для дитини дуже важливо відчувати дотик батьків. Малята залазять на ручки до тата або до мами, і їм добре, коли батьки поруч. Для хлопчиків і дівчаток це в однаковій формі важливо. Коли діти стають старші, їх потреба у фізичному контакті не стає меншою, просто змінюється вид контакту.

В 12-13 років для хлопчиків важливий контакт з татом. Особливо уважними потрібно бути мамам. Діти можуть себе ненормально поводити, а батьки не розуміють причини. В перехідному віці вони соромляться ходити з мамою, бояться бути засудженими однолітками (татків, мамин синок (доця). Необхідно правильно розуміти дітей і поважати їх почуття. Це для дітей важливо: непотрібно їх обнімати або тримати за руку при однолітках. Не потрібно ходити у школу з'ясовувати стосунки. Варто привчати дітей до самостійності і щоб вони вміли самі приймати рішення.

Для дівчаток особливо важливим фізичний контакт є у перехідному віці. Дівчинка і хлопчик мають однакову потребу у фізичному контакті. Коли діти ідуть до школи, їх необхідно обіймати. Коли повертаються - теж. Це формує впевненість у собі , що допоможе дитині відстояти свою точку зору в колективі. Тоді вірогідність того, що вона потрапить у якусь погану спільноту (секту, нехорошу компанію) стає набагато меншою. Тому фізичний контакт дуже важливий особливо, коли дитина щось переживає, наприклад, смуток смерті улюбленого песика тощо. Батьківська втіха запам'ятовується на все життя. Вранці, коли діти прокидаються, і батьки їх обіймають - це заряд на весь день. Діти почувають себе впевненими й у безпеці.

Цілковита увага.
Потребує багато часу. Цілковита увага - це коли час і увага батьків повністю належить дитині. Дитина відчуває себе по-особливому наодинці з мамою чи з татом: „Я особливий, я найважливіший, хто є у моєї мами чи тата". Цілковита увага - це окремий час для кожної дитини, це гостра необхідність кожної дитини. Думка дитини про саму себе і її взаємовідносини з оточуючим світом залежить вад того, як задоволена ця потреба. Якщо потреба не задоволена, то:

- дитина відчуває постійну тривогу;
- втрачає почуття безпеки;
- затримується її психічний і емоційний розвиток;
- стає замкнута;
- стає менш самостійна;
- має труднощі з однолітками;
- важко справляється з конфліктами.

Як приділити цілковиту увагу?
Раціонально розподілити час. Якщо дорослі хочуть чомусь навчити дитину, то необхідно це робити тоді, коли вона готова їх слухати, а не тоді, коли вони хочуть її повчити. Батьки повинні спланувати час з тим, щоб мати можливість провести його один на один з дитиною. Якщо в сім'ї декілька дітей, то треба навчитись розподіляти свій час так, щоб приділяти його окремо кожній. У дітей завжди є, що сказати батькам. Вони тільки й роблять, що чекають на такий момент. Чим старші діти, тим більше часу треба приділяти на розмову з ними. Діти потребують відвертих розмов. Інколи вони бояться підійти першими, тому батьки мають бути ініціаторами розмов. Наприклад, дівчатка в певний момент потребують більше уваги саме збоку батька. У такі моменти треба вміти вчасно звернути й приділити особливу увагу дитині (розмовляти, обійняти).

Автор: Олександр Корман (Джерело)
Додав: Kotygoroshko | Переглядів: 3521
Всього коментарів: 0

Контакти
  (032) 247-03-37
  :) 
(093) 46-46-831
   (097) 215-40-46
  kotygoroshko.com.ua
  info@kotygoroshko.com.ua
з 10:00 по 19:00
   субота - з 10:00 по 14:00
        неділя - вихідний
 Доставка по Україні

Кошик
Ваш кошик порожній

Школа Батьківства

Дозвілля

kotygoroshko.com.ua © 2009-2017
Developed by softolab.com